У шкільному клубі старшокласник випадково знайомиться з новачком, якого спершу сприймає як просто “зручного” товариша для проєктів, спільних ігор і зависань після уроків. Чим більше вони проводять часу разом, тим дивнішими стають звичайні буденні моменти: невчасні погляди, образа, коли друг не відповідає, радість від будь-якого повідомлення. Герой намагається списати це на дружбу, але все швидко ускладнюється, коли ревнощі до інших людей й бажання бути “єдиним, кому він довіряє” виходять з-під контролю. Він боїться поставити собі питання прямо, тож уникає розмов, утікає в жарти й робить вигляд, що нічого не змінилося – хоча саме ця ніч зізнання, яке він не може вимовити, і стає точкою, де доводиться викручуватися між почуттями, страхом реакції оточення й власним образом “нормального”.

Поставте оцінку

Це допоможе покращити ваші рекомендації

0 голосів

Залишити коментар