Документальний фільм пропонує подивитися на генерала де Голля не як на бронзовий монумент із підручника, а як на батька, дідуся й людину з власними слабкостями, яку він усе життя ретельно приховував. Через листи, щоденники й домашні спогади близьких, передусім його сина Філіппа, глядач поступово бачить, що за публічним образом “певної ідеї Франції” стояли чіткі особисті риси: стриманість, вимогливість, специфічне почуття гумору й уміння відсувати власні почуття на другий план. Картина показує, як родинні стосунки, любов до дружини та дітей, а також досвід батька дитини з інвалідністю впливали на рішення, які ми зазвичай сприймаємо як суто політичні – від відставок до повернення до влади. Інтерв’ю з родичами, архівні кадри й закадровий текст у виконанні Жана Рошфора допомагають побачити, як “нема Шарля в де Голлі”, про що казав Мальро, – лише настільки, наскільки сам генерал дозволяв бачити тільки державника.

Поставте оцінку

Це допоможе покращити ваші рекомендації

0 голосів

Залишити коментар