Коусеї Аріма в дитинстві був «людиною-метрономом» – юним піаністом, який вигравав усі конкурси й грав так, як вимагала сувора мати-викладачка. Після її смерті хлопець зривається прямо на сцені й раптом перестає чути власну гру: звук є для всіх, крім нього самого, тому він кидає фортепіано й живе наче в чорно-білому світі поруч із двома дитячими друзями. Одного дня друзі тягнуть його на зустріч із Каорі Міядзоно – яскравою, хаотичною скрипалькою, яка грає класичну музику так, ніби імпровізує посеред вулиці. Каорі вперто затягує Коусеї назад у музику, змушує вийти акомпаніатором на сцену й показує, що виступ може бути не про «ідеальну техніку», а про те, як ти відчуваєш життя в кожній ноті.
Залишити коментар